Співпраця з родиною – запорука успіху у вихованні дітей-дошкільнят

 

Співпраця з родиною – запорука успіху у вихованні дітей-дошкільнят. 

Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наш сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною (А.С. Макаренко).

Наше суспільство здавна визнає очевидну істину: батьки – головні природні вихователі дитини. Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, "коронувавши” їх як найперших і незамінних вчителів у житті кожної дитини. Про силу виховного впливу батьків красномовно свідчать українські народні прислів’я та приказки: "Які мама й татко, так й дитятко”, "Хороші діти – то честь батька і матері”.

В законі України "Про дошкільну освіту та виховання”, "Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” підкреслюється велика роль родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища й водночас підкреслюється відповідальність за виконання своїх батьківських обов’язків.

Співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, нашого НВК « ДНЗ – ЗОШ Iст.» Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність – запорука успішної взаємодії закладу і родини. Здійснення цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до кожної сім’ї. Тільки тоді батьки йтимуть до дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним колективом, завжди допоможуть і підтримають педагога.

В нашому у закладі ми використовуємо таку форму роботи з батьками як виставки спільних робіт.

Багато задоволення отримують малюки коли їхні батьки проводять з ними спільну роботу.

З 08 жовтня по 12 жовтня 2018 року в НВК « ДНЗ – ЗОШ Iст.» пройшла виставка на тему « Ходить гарбуз по городу!» поробки виготовлені власноруч дітей та їх батьків. Кожна роботи відрізнялися індивідуальністю, креативністю, неординарністю.

Педагоги нашого закладу намагаються якомога тісніше співпрацювати з батьками кожної дитини. Батьки не повинні виступати в ролі експертів чи спостерігачів роботи педагогів. Ми – рівноправні партнери і союзники. Практика показує: жодні заходи не дадуть позитивних результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми не розв’язуються разом з ними – першими і найавторитетнішими вчителями.

Усе суще, що живе на Землі, має свій початок і свій кінець. Сім’я у цьому одвічному циклі – початок, що витворює саму людину. І хоча минають тисячоліття людської цивілізації, роль сім’ї у вихованні особистості не змінилась. Навіть у теперішньому сьогоденні, такому тревожному, економічному і соціально нестабільному житті сім’я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але й далі є тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти свій притулок, розраду і надію.

І залежить це від нас самих, наших взаємин один з одним, наших уподобань і прагнень, від того, що найбільше цінуємо у людському бутті. Головне – рівень психолого-педагогічної культури батьків і педагогів, а вже потім усе інше.